лименко ќ.ќ.
√анжа ќлександр ƒороф≥йович
// ≈нциклопед≥¤ —учасноњ ”крањни. Ц
 .: ≤нститут енциклопедичних досл≥джень ЌјЌ ”крањни, 2006. Ц “.5. Ц —.370.

ѕодано в≥домост≥ про творч≥сть гончар¤ ≥з села ∆орнище ≤лл≥нецького району ¬≥нницькоњ област≥ ќлександра √анжу (1905Ц1982). ” невелик≥й енциклопедичн≥й статт≥ Ї багато нев≥рних ≥ спотворених в≥домостей про творч≥сть майстра. «окрема про те, немовби:
Х в≥н навчивс¤ гончарноњ майстерност≥ в батька; насправд≥ ж Ц у сус≥да;
Х у 1930-х роках Ђл≥пив ф≥гурн≥ посудини у вигл¤д≥ тварин, скульптурн≥ зображенн¤ людейї; насправд≥ ж у той час в≥н н≥чого под≥бного не робив;
Х Ђп≥сл¤ 2-њ св≥т. в≥йни л≥пив ≥ виточував на гончар. круз≥ скульптури людей, декоруючи розписом або ритуванн¤м, ≥нод≥ вкривав поливоюї; насправд≥ ж ќлександр √анжа п≥д примусом сина почав л≥пити окрем≥ скульптурн≥ твори т≥льки близько 1972 року, мальовкою њх н≥коли не оздоблював;
Х у 1930-т≥ роки виготовив тв≥р Ђ„олов≥к з≥ складеними рукамиї; насправд≥ його виготовлено в 1960-т≥ роки сином гончар¤;
Х 1946 року виготовив тв≥р Ђ—ус≥дї; насправд≥ його зробив на початку 1970-х рок≥в син гончар¤;
Х у 1950-т≥ роки виготовив твори Ђя ≥ ж≥нка мо¤ї, Ђјвтопортретї, Ђ–≥зник ≥з Ќемироваї; насправд≥ њх зробив на початку 1970-х рок≥в син гончар¤;
Х у 1960-т≥ роки виготовив твори Ђ¬≥лї, Ђ√ра бандуристаї; насправд≥ њх зробив на початку 1970-х рок≥в син гончар¤;
Х у 1960-т≥ роки виготовив св≥чник ЂЅ≥лий вершникї; насправд≥ його зробив на початку 1970-х рок≥в син гончар¤;
Х виготовив твори Ђ∆орницьк≥ музикиї, Ђ„олов≥к ≥ ж≥нкаї, Ђ—≥мТ¤ї, Ђ—урмач≥ї, Ђ¬ершникї, ЂЋевї, Ђ¬иводжу конейї, Ђ„олов≥к-глечикї; насправд≥ њх зробив син гончар¤;
Х 2005 року побачив св≥т каталог Ђћитець ≥з ∆орнищї, проте такого виданн¤ в жодн≥й книгозб≥рн≥ ”крањни ви¤вити не вдалос¤.
—таттю про≥люстровано фото твору Ђ„олов≥к ≥ ж≥нкаї, автором ¤кого Ї не ќлександр √анжа, а його син ѕетро.

ћалина ¬алер≥й.
Ќародне мистецтво ѕ≥вдн¤ ”крањни:  ≥нець ’≤’ Ц початок ’’ стол≥тт¤.
Ц ћиколањв: ’удожн≥й крам, 2006. Ц 447 с.

ћонограф≥ю присв¤чено маловивчен≥й галуз≥ украњнськоњ культури Ц народному мистецтву ѕ≥вдн¤ ”крањни. ќдин ≥з розд≥л≥в Ц Ђ ерам≥чний комплексї Ц м≥стить в≥домост≥ про гончарство населенн¤ означеного рег≥ону, проте викладен≥ вони поверхово й хаотично, б≥льш≥сть факт≥в спотворен≥, або й зовс≥м неправдив≥. ѕ≥дрозд≥л маЇ загальний характер, матер≥али м≥ст¤ть значну к≥льк≥сть неточностей та помилок, недоведених тверджень.
” текст≥ практично в≥дсутн¤ ≥нформац≥¤ ¤к про ≥сторичний розвиток гончарства, так ≥ про окрем≥ гончарн≥ осередки рег≥ону. ѕереважну б≥льш≥сть згадок про м≥сцеве гончарство подано з посиланн¤м на ћиколањвську й частково на ќдеську област≥, хоча ѕ≥вдень ”крањни включаЇ в себе ще й «апор≥зьку, ќдеську, ’ерсонську, ƒн≥пропетровську, частину  ≥ровоградськоњ та Ћуганськоњ областей, ј–  рим.
Ќа жаль, матер≥али з цих ≥нших областей у книз≥ в≥дсутн≥.
 ласиф≥кац≥ю гончарних вироб≥в за морфолог≥Їю та типолог≥Їю, про ¤ку автор писав у вступ≥, так ≥ не було зд≥йснено: подано лише опис традиц≥йних тип≥в посуду, щоправда вкрай нефахово.
Ќе зТ¤совано ан≥ рег≥ональн≥, ан≥ хронолог≥чн≥, ан≥ етн≥чн≥, ан≥ технолог≥чн≥ особливост≥ гончарних вироб≥в досл≥джуваного рег≥ону. —лабко ор≥ЇнтуЇтьс¤ автор ≥ в гончарн≥й терм≥нолог≥њ. ѕодано м≥сцев≥ назви глин¤них вироб≥в та њх частин, ≥нструмент≥в, елемент≥в декору та оздобленн¤, проте в≥дсутн≥ посиланн¤ на джерела цих в≥домостей. „астину терм≥н≥в автор просто вигадав.
ќпубл≥кован≥ малюнки (переважна њх б≥льш≥сть не маЇ н≥¤кого в≥дношенн¤ н≥ до рег≥ону, н≥ до пер≥оду досл≥дженн¤, окресленого в назв≥) не дають у¤вленн¤ про Ђкерам≥чний комплексї ѕ≥вдн¤ ”крањни. ќкр≥м цього в≥дсутнЇ фахове атрибутуванн¤ опубл≥кованих у монограф≥њ глин¤них вироб≥в.
ћаЇ м≥сце конТюнктурн≥сть, антиукрањнська пол≥тична заангажован≥сть ≥ св≥дома фальсиф≥кац≥¤ факт≥в, зокрема творитьс¤ й попул¤ризуЇтьс¤ вигадка автора про ≥снуванн¤ на п≥вдн≥ ”крањни рос≥йського та болгарського гончарства.  нига поширюЇ хибн≥, спотворен≥ у¤вленн¤ про традиц≥йну культуру, ремесла й народне мистецтво п≥вденних украњнц≥в, силом≥ць зр≥внюючи њњ з культурою ем≥грантських анклав≥в.
ѕрактично кожен абзац п≥дрозд≥лу Ђ ерам≥чний комплексї викликаЇ б≥льше запитань, ан≥ж даЇ в≥дпов≥дей. ќтже, др≥муча некомпетентн≥сть автора в тлумаченн≥ гончарних матер≥ал≥в, пом≥тна фах≥вц¤м-керамологам, перес≥чних читач≥в т≥льки збиваЇ з пантелику ≥ вводить в оману, а подана ≥нформац≥¤ дез≥нформуЇ сусп≥льство, оск≥льки зовс≥м не в≥дтворюЇ картину загального розвитку гончарства в рег≥он≥, не даЇ правдивого у¤вленн¤ про типолог≥ю та морфолог≥ю п≥вденноукрањнських гончарних вироб≥в, не показуЇ м≥сце й значенн¤ гончарства в систем≥ народного мистецтва ун≥кального за своЇю ≥стор≥Їю та культурою рег≥ону ”крањни.

ћельничук Ћ≥д≥¤.
¬≥д роду до народу, в≥д народу до роду: Ќародознавч≥ студ≥њ. —погади друз≥в, колег, однодумц≥в.
Ц ¬≥нниц¤:  нига-¬ега, 2006. Ц  .1. Ц 240 с.

ƒо книги ув≥йшли статт≥ доктора ≥сторичних наук, викладача ¬≥нницького державного педагог≥чного ун≥верситету ≥мен≥ ћихайла  оцюбинського Ћ≥д≥њ ћельничук, переважно з ≥стор≥њ та ≥стор≥ограф≥њ под≥льського гончарства, а також спогади про досл≥дницю.
«б≥рник наукових праць прикметний нефаховим висв≥тленн¤м окремих проблем керамолог≥њ й гончарства. Ќа¤вна конТюнктурн≥сть, повТ¤зана з громадською та викладацькою д≥¤льн≥стю авторки. ƒе¤к≥ ≥сторичн≥ факти в≥дверто фальсиф≥ковано. Ќеодноразово подаютьс¤ не≥снуюч≥ або перекручен≥ арх≥вн≥ одиниц≥ в посиланн¤х. ” статт¤х м≥ститьс¤ ≥ вражаючий плаг≥ат. Ќаприклад, загальнов≥дом≥ тексти, досл≥вно запозичен≥ з класичного досл≥дженн¤ керамолога Ћ≥д≥њ Ўульгиноњ Ђ√анчарство в с. Ѕубн≥вц≥ на ѕод≥лл≥ї (1929), масово й посл≥довно видаютьс¤ за особист≥ польов≥ матер≥али, начебто отриман≥ п≥д час польових експедиц≥й упродовж 1990-х рок≥в. Ќаполегливо проводитьс¤ думка, немовби саме авторка заф≥ксувала всю цю ун≥кальну ≥нформац≥ю про стародавн≥ звичањ й обр¤ди под≥льських гончар≥в, њх обр¤довий посуд, в≥руванн¤, ≥ Ї њњ першов≥дкривачем. ” книз≥ також маЇ м≥сце ≥гноруванн¤ науковоњ етики та беззастережне приписуванн¤ соб≥ чужих наукових заслуг.  ерамолог≥чними публ≥кац≥¤ми авторки створено вкрай небезпечний прецедент Ђлегал≥зац≥њї плаг≥ату, що несум≥сно з науковою д≥¤льн≥стю й поступом сучасноњ керамолог≥њ.

ћойсеЇнко ¬алентин.
’рест ≥з п≥вм≥с¤цем Ц в≥чн≥њ символи: ≤люстрована ≥стор≥¤ символ≥в ”крањни
(Ќауково-пошукове виданн¤).
Ц  .: ќранта, ћайстерн¤ книги, 2006. Ц 128 с.: ≥л.

 нига Ц виданн¤ науково-попул¤рного характеру. јвтор залучив дл¤ обірунтуванн¤ власних теор≥й глин¤н≥ вироби р≥зних археолог≥чних культур та дов≥льно ними оперуЇ, висловлюючи н≥чим не п≥дтверджен≥ припущенн¤ та голосл≥вн≥ висновки. «окрема, задекларував зТ¤суванн¤ символ≥ки хреста, однак з ус≥х можливих ≥нтерпретац≥й цього символу вибрав лише одну, джерело ¤коњ Ц у шумерськ≥й ≥деограф≥ц≥. ѕри цьому механ≥чно, у в≥дрив≥ в≥д конкретики, екстраполював власну верс≥ю на вс≥ зображенн¤ хрест≥в та хрестопод≥бних знак≥в ≥ композиц≥й в етнограф≥чних, археолог≥чних, керамолог≥чних матер≥алах. јналог≥чно витлумачено символ≥чне значенн¤ п≥вм≥с¤ц¤ та реш≥тки.
јвтор опубл≥кував глин¤н≥ вироби доби енеол≥ту, зал≥за, античност≥ та сучасност≥, ¤к правило, запозичаючи њх ≥з р≥зних науково-попул¤рних видань та ≥нших вторинних джерел, добираючи њх без будь-¤коњ системност≥, без атрибутуванн¤ й анал≥зу, приписуючи њм спадкоЇмн≥сть та сп≥льну семантику декору. ” книз≥ ви¤влено безл≥ч помилок у атрибутуванн≥ етнограф≥чноњ керам≥ки. «окрема:
Х на ≥л.96 зображено кос≥вський дзбанок (глечик), а в анотац≥њ стверджуЇтьс¤, немовби це Ђгорщикї; п≥д ≥люстрац≥Їю також зазначено, немовби посудину виготовлено в ’≤’ Ц на початку ’’ стол≥тт¤, а в перел≥ку ≥люстрац≥й Ц у ’≤’ стол≥тт≥; насправд≥ ж дзбанок виготовлено наприк≥нц≥ ’≤’ Ц на початку ’’ стол≥тт¤ [с.127, 103];
Х на ≥л.95 кос≥вський св≥чник датовано ус≥м ’≤’ стол≥тт¤м; насправд≥ ж його виготовлено впродовж останньоњ третини ’≤’ Ц на початку ’’ стол≥тт¤ [с.126];
Х на с.93-94 зображено кахл≥, ¤к≥ датовано Ђ’≤’ ст.ї; насправд≥ ж њх виготовлено впродовж к≥нц¤ ’≤’ Ц початку ’’ стол≥тт¤;
Х на с.122-123 зображено кос≥вськ≥ миски, ¤к≥ датовано ’≤’ Ц початком ’’ стол≥тт¤; насправд≥ ж њх виготовлено впродовж останньоњ третини ’≤’ Ц першоњ чверт≥ ’’ стол≥тт¤;
Х стверджуЇтьс¤, немовби зображен≥ на с.62-63 миски поход¤ть з √уцульщини та ѕокутт¤ й датуютьс¤ ’≤’ стол≥тт¤м; насправд≥ ж вони поход¤ть т≥льки з ѕокутт¤ й датуютьс¤ к≥нцем ’≤’ Ц початком ’’ стол≥тт¤;
Х стверджуЇтьс¤, немовби зображен≥ на с.64-67 кахл≥ з поход¤ть з √уцульщини та ѕокутт¤ й датуютьс¤ XVIIIЦ’≤’ стол≥тт¤ми; насправд≥ ж вони поход¤ть т≥льки з √уцульщини й датуютьс¤ останньою третиною ’≤’ Ц першою чвертю ’’ стол≥тт¤;
Х ≥л.14-15 з≥ с.44 у фрагментованому вигл¤д≥ перенесено ще й на с.70, причому механ≥чно, нав≥ть без зм≥ни њх нумерац≥њ (вище йде ≥л.56, пот≥м ≥л.14 та ≥л.15,
а дал≥ Ц ≥л.57); у перел≥ку ≥люстрац≥й на с.39 цих фото взагал≥ не згадано; п≥д ≥л.15 на с.44 Ї фрагмент етикетки з датою Ђ4200-3400 до –.’.ї, а в п≥дписов≥ там же, зробленому автором, датуванн¤ зм≥нено до ЂV тис. до н.е.ї.
јвтор дл¤ п≥дтвердженн¤ своњх висновк≥в використав переважно трип≥льську керам≥ку з приватних колекц≥й Ђѕлатарї та ќлександра ѕол≥щука. ƒатуванн¤ цих вироб≥в, а ≥нод≥ й автентичн≥сть, у науковц≥в викликають сумн≥ви.
јвтор також повн≥стю про≥гнорував будь-¤к≥ елементи фахового п≥дходу до анал≥зу символ≥в та њх ≥стор≥њ, що не викликаЇ подиву, адже автор, ¤к св≥дчать перел≥ки використаноњ л≥тератури, незнайомий ≥з серйозними науковими прац¤ми з символ≥стики, археолог≥њ, керамолог≥њ.
Ќекоректно використовуючи дан≥ палеограф≥њ, ≥стор≥њ, м≥фолог≥њ, автор робить б≥льше н≥ж сумн≥вн≥ висновки в царин≥ украњнськоњ етнопсихолог≥њ, субТЇктивно переносить на стародавн≥ культури власн≥ екопациф≥стськ≥ та глобал≥стичн≥ переконанн¤.
 нига маЇ ознаки конТюнктурност≥, викликан≥ запоб≥ганн¤м автора перед можновладц¤ми й багат≥¤ми, ¤к≥ колекц≥онують старожитност≥.